Навчаючись в школі ми завжди знаходимо "свого" вчителя. Одні занадто суворі, інші погано викладають, ще інші забагато вимагають і т.д. ... Список може продовжуватись до безкінечності. Адже учні і вчителі - різні стихії. Вони стоять по дві сторони прірви і ніхто не робить крок назустріч, адже саме прірва у віці становить перешкоду. Є вчителі, які змогли, не зважаючи ні на що, подолати цю відстань між поколіннями і знайшли спільну мову з учнями. Звичайно, ця мета досягалась своїми методами, шкільними, та кожен по-різному використовував цю можливість. Я хочу розповісти про Павлюк Ларису Олександрівну. Думаю усі її добре знають і поважають... Та чим викликана ця повага? Адже я впевнена, що не усі так люблять алгебру чи геометрію! Однієї головної причини знайти не можу. Просто Вона не надто сувора (хоча й вміє поставити одиницю за невивчений матеріал чи нагримати за незнання), не надто й поблажлива (правильно, а за що нас жаліти?), в час між розв'язуванням задач, коли діти дуже втомились, може дозволити походити по школі, тобто зробити "зарядку" (яка ні разу не перетворювалась на балаган), завжди відповідально ставиться до своїх уроків, та не забуває про людські якості. З Нею можна поговорити не тільки про синуси й косинуси, а й пожартувати (тільки вміру, всеж вчитись прийшли), на перервах поділитися цікавими історіями і поспілкуватись про буденність. Відпроситися з уроку - до Лариси Олександрівни, отримати пораду - до Лариси Олександрівни, питання з організації - до тієї ж улюбленої Лариси Олександрівни! Все Вона знає, все може, скрізь встигає і всім допоможе (отакий-от мінівіршичок вийшов). Учні не втікають з Її уроків. "Навіть якщо звільнення є на цілий день, то на математику прийду обов'язково!" Це дійсно свідчить про відношення дитини не тільки до предмета, але й до викладача. Ми ніколи не чули від Неї особистих слів дорікання, що не стосуються навчання, не чули також і довгих монологів на різні теми, які відносять тему уроку на другий план. Вона - чудовий керівник, відмінний завуч, неперевершена вчителька і прото хороша людина.
Це дійсно правда. В неї якась особлива аура.. Вона завжди зрозуміє, підкаже. Між іншим, коли на вступних іспитах у ВУЗ, було завдання порівняти дроби та знайти проценти, чомусь згадувалися приклади Лариси Олександрівни. Велике їй спасибі та замний уклін!
Це точно. Пам'ятаю завжди на урок приходить з повною купою нових цікавих завдань, як ночами вирішує, А всі домашні вона сама перерішує, в той час, коли ми їх не завжди робимо. А ще пам'ятаю її улюблене повчання: "Ото прийдете додому, батьки спитають що там в школі, а ви й скажіть - я туди хожу штани протирати! І нічого не роблю!" Багато ще чого цікавого можна пригадати. Одним словом Лариса Олександрівна - педагог з великої літери.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
