Неділя, 18.11.2018, 22:13
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас не мЄсний | RSS
Категории каталога
Проза [17]
Друкуються учні.
Лірика [20]
Вірші, пеоми і т. д.
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Главная » Статьи » Творчість » Проза

без назви
Головне - лиш полюбити дощ. Головне - не втрачати надію про щастя. Головне - це не бачити прикрості, може таки одягнути рожеві окуляри? Невже чекання може принести успіх? Час лікує... лікує, справді? Час коштує багато. А є дешевший спосіб? Бо я не вірю часу. Він - поганий лікар, не піклується про своїх пацієнтів, ріже без наркозу, бере кров з вени і забуває про це... потім робить ще один надріз, і ще, іще...поки не наштовхнешся двічі на одні і ті ж граблі, до тих пір будеш вірити часу. Не варто. Він дурить. Нас все життя дурять! З дитинства змушують робити те, що не довподоби. А кажуть, що живемо у вільній країні... свобода вибору? Дзуськи! Де вона? Ти її бачив? Ти з нею розмовляв? Її хтось вкрав... тримає у в'язниці. У 18 років - повноліття. Думаєш тоді вона до тебе прийде і скаже: "Ну що, зачекалися?!" Ага, так воно і буде. Ні, ну звичайно, колір шкарпеток ти зможеш обирати сам, але не більше бо у нас дресс-код. І де ж тут свобода? Розумію, ми живемо у суспільстві і повинні підкорятися загальнопринятим правилам. Загальнопринятим.... яким це таким загалом і коли вони були прийняті? А для чого? Всі ж знають для чого створені правила... знаєте? Ну, не буду уточнювати.
Правила, правила, куди не піди - правила. Ми, вибачте, і в туалет за "загальнопринятими" ходимо. Ну, можете подумати, ЩО без тих "правил" робилося б у світі... а хто казав, що їх треба відміняти геть усі??? Ось бачите... Скрізь є компроміс, золота середина. Так, вона дійсно золота, бо інколи щоб її знайти одних терезів буває замало. В хід тоді ідуть і водолії... ллють "водичку" без кінця-краю, риби... плавають у тій водичці і чудово себе почувають. Раки.. які взагалі не хочуть підкорятись здоровому глузду... завжди на дні і ходять тихо боком. Близнюки всіх ошукають і замість золота підсунуть позолоту... Діви тільки з вигляду святі...слава Богу, що є у нас рушійна сила: овни, тільці, козероги, леви... стрільці - завжди попадають... (може і в десятку, та попадають точно:))...ну а скорпіони... завдяки ним ми розуміємо, що життя - не мед. Тобто не тягуче і зроблене бабою Федорою у селі Горохів, а життя, як життя... Щастя і сміх, що ж іще сказати!
Категория: Проза | Добавил: kissable (07.05.2008) | Автор: Геч Іринка
Просмотров: 723 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Володимир Куліковський © 2018
Хостинг від uCoz