Субота, 26.05.2018, 16:56
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас не мЄсний | RSS
Категории каталога
Проза [17]
Друкуються учні.
Лірика [20]
Вірші, пеоми і т. д.
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Главная » Статьи » Творчість » Проза

Один крок у безодню
Найбільший гріх - страх.
Почуття, яке крокує поряд все життя.
Страх перед безмежним світом, загадковим і таким цікавим. Що від нього чекати кожного дня? Будь-якої миті? Цей світ нагадує якийсь великий організм. Людський, наприклад. А люди у ньому навіть не клітини, а якісь нещасні хробачки, які порпаються у ньому, шукаючи щось таке, що змогло б наситити їх. Точніше, вони потрібні для процесу всесвітнього травлення. Хоча, краще вже бути клітинками. Ось чимчикуєш ти собі по вулиці – і тут зненацька падає цеглина. А ти одразу вмикаєш мозок: куди впаде? Траєкторія спрямовує її у точку падіння на метрову відстань від тебе. О-о-о, полегшення. Але тут втручається страх. А якщо сили природи спрямують її на тебе(зміниться закон сили тяжіння), або ти не проконтролюєш своїх емоцій і тобі заманеться перегнати ту цеглину? Тоді тобі настав гаплик. Це називається всесвітнім отруєнням. Через що? Страх…
Страх перед самим собою. Бути самим собою. Торкатись власними руками нутрощів світу. Люди бояться перебувати у власній шкурі, бо… що скажуть люди? Як вони це все сприймуть? Байдуже…
Страх – це екстрим. А людина пізнається саме в екстремальних ситуаціях. Тут можна розкрити її ідеологію. Але боятися завжди треба, щоб ставати все мудрішими, сильнішими і досвідченішими, а ще щоб щоразу збільшувалась доза адреналіну в крові.
Страх перед безглуздою смертю. Бо найбільше боїшся лише того, чого не розумієш. Усе, що робить людина, рано чи пізно помре разом з нею. Все спрямовується до одного. Що таке смерть? Це найзагадковіша мить у житті. Це навіть не життя. Це один прекрасний день, коли світ вибльовує людину в безодню. Іди собі, мовляв, спричинила мені тут всесвітній розлад шлунку.
Страх перед самотністю у тій безодні…

Источник: http://мої мізки
Категория: Проза | Добавил: Shadow49 (17.01.2008) | Автор: Shadow
Просмотров: 777 | Комментарии: 4 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 4
4  
я так не вважаю.особисто мені він потрібен..він робить мене сильнішою,нехай це навіть мізерна півторагодинна доза,проте після цього я відчуваю потяг до життя...до всього прекрасного...ось так!

3  
Взагалі песимізм не потрібен це негативна риса і тільки ускладнює життя не тільки песимісту безпосереднь,але й всім навколишнім

2  
? surprised

1  
Страх це найбільший гріх?

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Володимир Куліковський © 2018
Хостинг від uCoz