...у кожному з нас є три світи...душа..серце...і розум...Лише вони єдині сплітаються у нашім тілі,а тіло...?...то лише простір для стримання тієї сили...У душі тихо-тихо...І курличуть там птахи з дивним найменням люди...кожна вийняткова,спів притаманний лише їй лунає...Та кожен прагне чогось з того світу привласнити і чим далі, тим більш той світ стає вбогим...бо кожна пташка летить,забираючи з собою крихту...тієї душі...Серце...цей світ для єдиного створений...він шукає свого простору...своєї галактики...є такі, що вживаються у чужих...маскуваннями живуть,без власних обличь...І вмістити у собі має чиєсь єдине існування...та подекуди туди рвуться надто багато людей...і стає таким ницим те місце, що з кожним кроком шляху назад не відшукає і власник того світу...Всі намагаються лишити по собі відбиток долі власної,та лише марнують фарби світів вторгнутих...Розум...там завжди гамірно...думки сперечаються...то є світ неоднозначностей...напевно,має той світ власні книгарні...той світ і є книгарня...а книги у ній,то мрії чужих світів...виплекані і далекі...та ми тримаємо їх у собі,як спогади минулих літ,ніколи не прожитих нами...