Але й складно: чому я повинна відмовитись від пошуків щастя, якщо мене завжди навчали, що це єдина мета, яка варта наших зусиль? Чому я маю піти а ризик і вийти на дорогу, на яку інші виходити не ризикують?

Але, зрештою, що таке щастя?

Це любов, відповідають нам. Але ж любов не приносить і ніколи не приносила щастя. Радше навпаки, це завжди тривога, це – поле битви, багато безсонних очей, коли ми запитуємо себе, чи правильно ми поводимося. Справжня любов утворюється з екстазу й агонії.

Тоді, може, щастя – це мир? Мир? Якщо ми подивимося на Природу, то вона ніколи не перебуває в мирі. Зима воює з літом, сонце й місяць ніколи не зустрічаються, тигр ганяється за людиною, яка боїться собаки, який ганяється за котом, який ганяється за мишею, яка може налякати людину.

Кажуть, ніби гроші приносять щастя. Припустімо: тоді всі люди, які мають досить грошей для того, щоб підтримувати найвищий рівень життя, могли б не працювати. Але вони трудяться й далі, ще більше збуджені, ніж раніш, так ніби бояться усе втратити. Гроші приносять більше грошей – це правда. Бідність може принести нещастя, але зворотне твердження не відповідає істині.

Я ганялася за щастям протягом тривалого часу у своєму житті – тепер я хочу тільки радості. Я хочу втіхи. Я хочу почуватися задоволеною – але щастя? Більше я ніколи не потраплю в цю пастку.»
П.Коельо