Я МАЛЮЮ БЕЗСОННЯМ НА ВІКНІ ГРАТИ,
КОНТУРОМ БАРВИСТИМ СВІЙ ШЛЯХ ПОЗНАЧАЮ.
ЩЕ НІКОЛИ НЕ СТОМЛЮВАЛАСЬ ГОРДІСТЬ КОХАТИ.
НЕ МИТЦЯ Я В ЦЕЙ РАЗ У СОБІ УЯВЛЯЮ. ТОЙ ПЕНЗЕЛЬ ЗВИК, ЩО ЩОНОЧІ ТУРБУЮ,
ПОЛОТНО ОБИРАЮ ІЗ СОТЕНЬ ОДНЕ.
ФАРБИ В СЕРЦІ СВОЄМУ ТЕНДІТНІ ХВИЛЮЮ,
ТА НАНОШУ ЖОРСТОКІ, В НАДІЇ-МИНЕ. РОЗМІНЯТЬ НАМАГАЛАСЬ УСЮ ТУЮ ХИЖІСТЬ
НА СПОКІЙНІ АНСАМБЛІ СТАНДАРТНИХ МАСТИЛ,
АЛЕ В ДОЛІ НАЗНАЧЕНА ХИЖА МІНЛИВІСТЬ,
РОЗКУЙОВДЖЕНІ ТІНІ ЗЕЛЕНИХ ВІТРИЛ. БУРЕВІЇ У СЕРЦІ Й ОЧЕЙ ЗДИЧАВІЛІСТЬ,
ТО МІЙ НАСТРІЙ БУДЕННИЙ, СТЕХІЯ МОЯ.
І, СУСПІЛЬСТВОМ СПОВИТА, ДУШІ ПОЛОХЛИВІСТЬ,
ЗАГАРТОВАНА БОЛЕМ ВОГНЮ ТЕЧІЯ. ТАК ВЖЕ СТАЛОСЬ, ВОДОЮ МАЛЮЮ ПО ТІНЯМ,
ЛИШ НАВОДЖУ УСІМ КОЛЬОРОВІ КРАЇ.
ПРОПОНУЮ ЛИШАТИСЬ НЕВПИННИМ НАДІЯМ
І ЛИШАЮ ВАМ ФАРБИ-ТАЛАНТИ МОЇ...
Источник: http://Свідомість оповита міркуваннями | 
