Коли я йшов до школи,то навіть не думав, що зміню свій Б клас на  А ( тоді В ). Мене дуже часто класний керівник Букало Катерина Миколаївна та й інші вчителі переконували в тому, що я повинен перейти в паралельний, тобто А, клас. Але я не хотів, тому, що вважав Б клас своєю шкільною сім’єю, попри всі негаразди в ньому.

І так склалось, що після дев’ятого класу потрібно було вибрати спеціалізацію і я опинився в 10-А, який складався практично з учнів 9-В. Але все що не робиться, робиться на краще. Тут, я насправді відчув, що КЛАС – це ЄДИНА СІМ’Я. Я настільки прижився в організмі 10-А, що було таке відчуття, наче я навчався в ньому з першого класу (думаю в інших однокласників були такі ж відчуття щодо мене). Тут, я знайшов нових друзів як серед хлопців, так і серед дівчат, також прекрасного наставника, в особі нашого класного керівника Федорук Ірини Сергіївни, яка стала моєю найулюбленішою вчителькою (завжди згадую її сміх, який часто всім нам підіймав настрій).

Я хочу подякувати всім своїм однокласникам, за те, що так по товаристськи і дружньо прийняли мене в свій колектив, в свою сім’ю і за те, що навіть після закінчення школи залишаєтесь справжніми друзями і підтримуєте стосунки. Ви просто СУПЕР! Хвала вам, респект і „уважуха”.

Слава 11-А (2006)!