Вівторок, 16.10.2018, 12:51
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас не мЄсний | RSS
Категории каталога
Рідна школа [2]
Про школу.
Всесвітні проблеми [1]
Екологія,політика,економіка тощо
Улюблені вчителі [2]
Про вчителів
Мій клас!!! [3]
Пишемо статті про свій клас.
Творчість [37]
Твори, емоції ...
Comedy club "Kovel stile" [14]
Саме в цьому розділі всі бажаючі,що відчувають у своїй душі гумориста-квнщика,можуть викласти комедійні жарти,сценарії а-ля Comedy club
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Главная » Статьи » Рідна школа

А хіба ж не так?
  Чим ближче до випуску, тим більше починаєш усвідомлювати, який вагомий внесок у формування тебе зробила саме школа. Я не буду заглиблюватись у саме значення та підтекст: вчителі, однокласники і т.д.
  Продивши всього 16 років 2/3 свого життя я згадую в школі. Починаючи від першого вересня 1997 року... квіти, мами з татами, дівчатка з бантиками, хлопчики на голову менші дівчат з величезними букетами... все таке неясне... тільки одна думка: я вже школярка.
  Потім все пішло-поїхало... В 7 год підйом... урок-перерва-урок-перерва-урок... І коли все це скінчиться???
  Сутички з вчителями, жарти, приколи, прогули, двійки... хіба без цього можна зрозуміти школу сповна??? Тільки це і запам'ятовується, а не "як ми добре відповідали на уроках і носили форму".
  Кінець дев'ятого класу... випускний... формальність, звичайно, та дехто ж таки залишив стіни нашої рожевої будівлі...
  Хочеться відзначити, що наш клас ніколи не був надто дружній. Різні інтереси та можливості, рівень розвитку, бажання вчитись... все тут грає роль. А так хочеться, щоб хоч раз ми всі разом зібрались і чи поїхали кудись відпочити, чи хоч на дискотеку всі з'явились.
  Ще хотілося б, щоб у нас в класі було більше хлопців. Адже їх удвічі менше ніж дівчат. І з них жодного відмінника чи того, хто цікавився б чимось ще крім спорту і комп'ютерів. Тож і поговорити нема про що. Ой про що ж це я...
  Та про те ж. Просто залишився той єдиний нещасний семестр, коли ми усі разом... вирішуєм спільні проблеми, щось організовуєм, жартуєм, просто бачимось кожен день. А далі що??? Розбіжимся хто куди. І не згадуватимемо.
  Звичайно, важко залишатись в хорошому гуморі, коли йде підготовка до зовнішнього тестування... всі мають по декілька репетиторів(хто хоче його добре здати), всі виснаженні, сонні, дратівливі...
  Та подумайте, у нас на носі останній спільний новий рік, день валентина і т.д. ...
  Потім - власне доросле життя, ну хоча б його початок.
  Поважайте однокласників і вчителів, не сваріться...
  А згодом: не забувайте про свою школу, про те, скільки тут пережито... як вчителі переживали за оцінки(ну не всі;)), як друзі не "закладали" прогульщика, та як і закладали теж згадайте, хоч посмієтесь)))... перше кохання... дискотеки... екзамини... КВК та МІСки...
  Просто згадайте, як ми намагались зробити школу такою, якою хотіли її бачити... Окрема подяка старостам школи та їх заступникам...
  Наша школа - перша школа в місті... ніяка гімназія з нами не зрівняється!!! Ми розумні... доказ - призові місця в олімпіадах, ми веселі та дотепні - "Дорослі діти" та "Дорослі діти некст"... ми дружні - "Д3" та акт примирення школи №3 і гімназії... ми спортивні, гарні, працьовиті, сильні!!!! Ми - найкращі!
  Не забувайте своє дитинство...
(як є помилки в писанині - вибачайте... писалось від щирого серця)
Категория: Рідна школа | Добавил: kissable (06.12.2007) | Автор: Геч Іринка
Просмотров: 902 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 3.0/1 |
Всего комментариев: 2
2  
мммммм....
багато сірих тонів cry

1  
в школу ми пішли 1998 року))

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Володимир Куліковський © 2018
Хостинг від uCoz