11-В – це складний організм.Не можу сказати,що дружний,адже частенько виникають плітки,недоброзичливі насмішки,до всього у класі існують так звані групки...Щоправда,варто зазначити і те,що останнім часом і між вище описаними групками виникає спілкування.Певно,дітки зрозуміли,що закінчують школу,ідуть в доросле життя і вже не будуть так часто бачити своїх однокласників...Це страшно,бо ж ніхто не хоче закінчувати школу,а з іншого боку – скоріше вже б!!!Через це проходять всі одинадцятикласники і , думаю,то є гарним уроком для подальшого дорослого існування. По закінченню школи у нашому класі буде,певно, три медалісти : Іра Батьковець,Іваненко Іванка і я.Також,як і в будь-якому колективі,існує група лідерів-активістів-ініціаторів-молодчинок : Аня Здробилко,Юля Василюк,Парган Андрій,Міша Боберський,не буду сором’язливим – я,а ще останнім часом підключилися і Коля Костюк,Макс Івануха (до речі,знаний у місті журналіст!!!то я хвалюсь,думаю всі зрозуміли...) Не можу не подякувати нашій „мамі” – класному керівнику 11-В класу(2007року випуску) Ривчук Катерині Юхимівні.Людина справді чуйна,добра,дбайлива,а головне саме вона навчила і показала нам „як на світі по совісті жити”.Дякуємо!!! „Життя іде і все без коректур І час летить не стишує галопу... ...і як напишеш так воно і буде” – писала Ліна Костенко.Дану цитату навів не прсто так,я хотів вкотре показати швидкоплинність і необоротність життя,тому,шановні мої однокласники(якщо це хтось із вас читає), „давайте жить дружно”(це ж саме стосується і інших класних колективів).
До речі,забув написати "http://"зсередини""- малось на увазі з середини колективу в даному випадку,бо статтю допомагала писати ще й Аня Здробилко,Міша був а-ля редактор,бо читав її перш ніж я виставив на сайті...
11-В. ми всі турбуємось про вступні екзамени. але ми повинні скласти ще один важливий екзамен - перевірка на дружність. В собі я не сумніваюсь. але в декому не дуже.
